Скажи,  а  Ти  дійсно  вже  хочеш  в  відпустку,
Де  ночі  не  плавляться  в  згустках  віршів,
Де  замість  любові  -  СВОБОДА  -  як  пустка,
І  де  повний  штиль,  а  не  шторм  почуттів?

Де  вітер  спокус  не  підніме  Твій  парус,
Де  радість  і  страх,  як  одне  -  неподільні...
А  що  в  цій  СВОБОДІ:
                             Чи  старість,  чи  сталість?
І  ризик  з  вершинами  вже  непотрібні?

Як  важко  не  зрадити  клятвам  юнацьким,
І  в  вірності  клятвам  -  не  знищить  себе.
Ти  тільки  скажи...  З  легким  серцем  -  на  щастя  -
Візьму  і  з  любов'ю  відпущу    Тебе.

автор: Ольга Медуниця